TLOZ: A Link to the Past - На диво, без подорожі у часі

У своєму минулому відгуку(дуже раджу його прочитати) я висловив свої думки щодо першої гри на NES та трохи пройшовся по своїй історії із серією. Після цього я спробував Adventure of Link і розчарувався в грі, але про це ми поговоримо пізніше. Так чи інакше, я вирішив, що найкращою ідеєю буде одразу перейти до наступної гри, щоб не втратити будь-яке бажання грати далі. І ось ми тут: за 11 годин, які я провів у Гайрулі цієї чудової гри, я анітрохи не занудьгував. Грав я саме в GBA версію гри, все так само через NSO, якщо це має якесь значення. (Усі зображення беру з інтернету, бо я не робив свої скріншоти)

Сюжет

Головну ціль Лінка можна описати одним реченням: треба подолати чарівника Аґагнім, а після цього й злу свинку Ґанона, щоб врятувати світ. Якоюсь мірою, історія тут схожа на таку собі казку, де добро має перемогти зло. Дуже цікаво, дуже захопливо і так далі тому подібне.

Приємно бачити справжні діалоги та цілу історію в грі після першої Зельди на NES (так, я досі ігнорую AoL). Багато деталей, які з'являються тут, потім будуть з'являтися й в наступних іграх серії. Хоч ця гра і є пріквелом, вона чудово пояснює всі важливі сюжетні речі та, на мою думку, саме з цієї гри починати знайомство із серією - найкраща ідея.

Ґеймплей

Переміщення між двома світами (світлим та темним, прям як в дельтаруні!!!) дозволяє грі гармонійно розмістити 12 підземель та не перевантажувати карту нескінченними входами в локації, які стануть доступні лише до фіналу гри. Перші три підземелля справедливо легкі та дають нам необхідні для проходження речі, як-от лук або Pegasus Shoes, за допомогою яких керування Лінком стає в декілька разів приємнішим. Після першої битви з Аґагнімом в останньому данжі світлого світу - в самому замку Гайрула - нам відкривається доступ до підземель темного світу, які треба пройти перед фіналом. Кожен з них має свої унікальні фішки, предмети та битви з босами, але я хочу звернути увагу на одну річ, яку ми отримуємо в шостому данжі гри: Hookshot!

Як же приємно перелітати через усі перешкоди. Я вважаю загадки з гаком - найкращими в усій грі, більше того, на момент написання цього відгука я пройшов Link's Awakening та Ocarina of Time (а що ви хочете, відгуки так швидко не пишуться!) і в кожній з цих ігор користування гаком одна насолода. Дайте мені цілу гру з гаком будь ласка!!!!!!

Боси

Не відходячи далеко від данжів, пропоную детальніше обговорити босів всередині. Більшість з них збалансовані та мають свої унікальні ґімміки. Наприклад, битви з Аґагнімом мені особливо сподобалися, а срана Ланмола змусила мене клацати кнопками ґеймпаду намагаючись забити її просто через кадри невразливості. А от фінальна битва з самим Ґаноном мені не сподобалася. Не можу назвати конкретну причину чому, але мене вибісила його друга фаза та кончені кажани.

Отже...

Зрештою гра мені запала в душу. Піксельна графіка SNES, яка чудово підходить для 2Д Зельди, приємний саундтрек, який задає правильну атмосферу та підземелля, які збалансовані достатньо, щоб не бути занадто незрозумілими й складними, як у минулій грі та достатньо складні, щоб не бути нудними. Те, як кожен данж має свою кольорову палітру, робить їх незабутніми і, забігаючи наперед, скажу, що саме цього мені не вистачало в Link's Awakening. Вочевидь, A Link to the Past варто спробувати не лише фанатам серії Зельди, а й навіть якщо ти просто любиш пригоди.